Вірші про батьків

Коли встану я раненько,
Привітаю чемно неньку,
Міцно-міцно обніму
І до серця пригорну.
„Дякую!”- за все скажу
Та й у справах вже біжу.
Мама всіх благословить
Й на роботу теж спішить.
Вчить матуся в мирі жити,
З усіма людьми дружити.
Сльози витира буває
Та не сварить, та не лає.
Слово Боже ми читаєм
І псалми разом співаєм,
На молитву теж стаємо,
Богу шану віддаємо.

Люблю свою маму,
Люблю і бабусю,
І за них Богу
Часто я молюся.
Щоб їм дав здоров’я,
Мудрості та сили,
Щоб були спокійні,
Радісні та милі.
А я обіцяю
Рідним помагати:
Гарно посуд мити,
В хаті прибирати.
Вчитися співати
Та ще й танцювати,
Щоби з радістю завжди
Бога прославляти.
Живіть, любі, довго
Без смутку і горя,
Нехай буде рівною
Життєва дорога.

Мамі та бабусі
Низько я вклонюся,
І подякую Христу,
Що в достатку тут живу.
Рідні мої, любі,
Я вас приголублю,
Заспіваю вам пісень
У цей гарний теплий день.

Молюся, діти, я за вас,
Щоб було все завжди гаразд,
Щоб горе, рідні, обминало,
А серце радісно співало.
Прошу Тебе, мій Боже милий,
Дай нашим дітям щастя й силу,
Дай мудрості усій родині,
Щоби здоровими ходили.
О, Мати Божа, Ти єдина,
Божого Сина народила
І все життя Його любила,
У всьому Богові годила.
Бажаємо, щоб наші діти
Навчились Богові годити,
Добро довкола всіх робити,
У мирі та любові жити.

Пошану батькам я складаю
І пісню Любові співаю.
У серці лиш пам’ять про них –
Звичайних, простих, дорогих.
Я дякую Богу за маму,
Що стільки ночей не доспала;
За доброго, вірного тата,
Що вмів людям поміч надавати.
Як швидко земний час спливає...
І згадую часто, буває,
Домівку свою, де зростала,
Стежки, по яких я стрибала.
В спокуті стаю перед Богом
За пройдений шлях, всі дороги.
За сльози батьків, їх страждання,
Хвороби, і сум, і прощання...

Шануйте батьків, любі діти,
Щоб потім не пожаліти.
Допоки є батько і мати,
Старайтесь їм шану віддати.

Життя –це наче океан.
Сім’я –це корабель з вітрилом.
І лише той корабель допливе,
Де згода буде у родині.
Маяком буде Господь Бог.
Чи в бурю чи в ясну погоду,
Він допоможе вистоять в біді,
Поможе витіснить погорду.
І лиш зійти із цього корабля,
Залишити –є просто неможливим.
Кругом вода, немає берегів,
Весь час припливи і відливи.

Хресний шлях
У церкві святій помолюсь не устами,
А серцем до страстей Христових звернусь.
І, раптом, не у святому я храмі,
А в місті святім опинюсь.
Там на страшнім суді Пилат вмиє руки,
До смерті засудивши Христа.
І від горя й страшної розпуки
Скрикне Марія –Діва свята.
Я по хресній дорозі з Ісусом
Пройду. Щоб провину відкупити свою.
І до ран Святих і до струпів
З Веронікою хустку вкладу.
Під Хрестом святим на Голгофі
Прощення буду просить.
І за всі безконечні образи
На колінах буду Бога молить.
З Іваном святим я Марію
За матір свою я прийму.
І серцем нужденним і щирим
Від гріхів страшних відійду.
Умерти в грісі я бажаю
Разом з Ісусом Христом.
Щоб у день Великодний сказала:
«Я хочу воскреснуть з Христом.»

Ще серцю хочеться кохати…

Ще серцю хочеться кохати,
З душі ще ллється солоспів,
Коли приходжу до своєї хати
І чую мову рідних голосів.
Їх вже нема під нашим сонцем,
І не зустрінуть вже батьки весни,
Та он у батьківське віконце
Вже посміхаються нам весело сини.
Іде життя, за колом коло,
Від літа, осені, зими, весни,
Та знову оживає все навколо,
І з ними оживаємо і ми.

За селом розходяться дороги…

За селом розходяться дороги,
Визначають кожному путі –
Радощі, надії і тривоги
В нелегкім, бурхливому житті.
Та куди б вони не заманили,
І куди б вони не завели,
Ми батькам, можливо, й завинили,
Але їх забути не змогли.
І коли трапляється нагода –
Спішимо до рідного села,
Не жахає нас лиха негода –
На стежки, де молодість пройшла.
На усе нам треба міру мати,
Та в однім цуратися [...]
Плачуть вікна у маминій хаті…

Плачуть вікна у маминій хаті,
По кутках заховалась пітьма.
Не сміються айстри волохаті,
Скоро рік, як її вже нема.
Плачуть вікна у маминій хаті,
Вже нічим не зарадиш біді.
Ненька з фото всміхається баті,
І обоє – такі молоді!..

До рідної хати дорога далека…

До рідної хати дорога далека,
Та часто так сниться знайомий поріг,
До тата, до мами лечу, мов лелека,
При зустрічі, миттю, впаду їм до ніг.
Спасибі вам, милі, що честь не згубили
І нас заставляли її берегти,
Щоб завжди і всюди сердечно любили
Знайомі і рідні жили, як брати.
Спасибі, хороші, що віру й духовність
Крізь роки жорстокі в собі пронесли.
Що щира повага, людяність [...]